ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА - ПИТАННЯ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ

  1. Материалы для учителя
  2. ИЗО, МХК

Автор материала: Строкач Ирина Борисовна

Содержимое документа:



ДНЗ Донецьке вище професійне училище будівельних технологій






ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА - ПИТАННЯ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ




Донецьк -2015




Матеріали підготовлені для використання в практичній роботі керівниками професійно- технічних навчальних закладів, педагогами-організаторами, психологами, громадськими інспекторами.


Методичні рекомендації підготовлені заступником директора з навчально виховної роботи- Строкач І.Б.

























В посібнику використані матеріали практичних психологів та матеріали надані методичним кабінетом управління освіти о міськвиконкому




ЗМІСТ Вступ

1. Види порушень поведінки

2. Поняття девіації. Предмет та об’єкт соціології девіації

3. Девіантна поведінка у підлітків

4. Види девіантної поведінки






























ВСТУП


Девіантна поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, придбало в останні роки масовий характер і поставило цю проблему в центр уваги соціологів, педагогів, соціальних психологів, медиків, працівників правоохоронних органів.


Пояснити причини, умови і фактори, що детермінують це соціальне явище, стала насущною задачею. Її розгляд припускає пошук відповідей на ряд фундаментальних питань, серед яких питання про сутність категорії «норма» (соціальна норма) і про відхилення від неї. У стабільно функціонуючому і суспільстві, яке стрімко розвивається, відповідь на це питання більш-менш ясне. Соціальна норма – це необхідний і відносно стійкий елемент соціальної практики, що виконує роль інструмента соціального регулювання і контролю. «Соціальна норма, - відзначає Я.І. Гілинський, - визначає історично сформовану в конкретному суспільстві межу, міру, інтервал припустимого (дозволеного чи обов'язкового) поводження, діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій».


Звичайно, українське суспільство не може довго залишатися в такому положенні. Девіантна поведінка значної маси населення втілює сьогодні найбільш небезпечні для країни руйнівні тенденції.


Соціальна норма знаходить своє втілення (підтримку) у законах, традиціях, звичаях, тобто у всьому тому, що стало звичкою, міцно ввійшло в побут, у спосіб життя більшості населення, підтримується суспільною думкою, відіграє роль «природного регулятора» суспільних і міжособистісних відносин. Англійський мислитель Клайв С. Льюїс схильний бачити в моральних нормах свого роду «інструкції», «що забезпечують правильну роботу людської машини».


Але в реформованому суспільстві, де зруйновані одні норми і не створені навіть на рівні теорії інші, проблема формування, тлумачення і застосування норми стає надзвичайно складною справою. Можна зрозуміти повну гіркоту висловлювання А. Солженіцина: «Яка це реформа, якщо результат її – презирство до праці і відраза до неї, якщо праця стала ганебним, а шахрайство стало доблесним.





1. ВИДИ ПОРУШЕНЬ ПОВЕДІНКИ


Необхідно вивчити взаємозв'язок самооцінки та соціального статусу у підлітків з девіантною поведінкою.


Як відомо, що підлітки характеризуються нестабільною поведінкою, неврівноваженістю, невмінням себе контролювати і регулювати в між-особових стосунках, самооцінка їх нестабільна і може бути завищеною чи заниженою в залежності від соціального статусу особистості в колективі. А це негативно впливає на розвиток особистості підлітка, його взаємин, психічної діяльності в цілому.


прогули уроків і окремих днів в училищі,

втечі з дому,

крадіжки (бувають пограбування в вигляді вимагання грошей у слабких),

  1. дрібні спекуляції,

  2. участь в бійках,

  3. конфлікти в родинах,

  4. вживання алкоголю, тютюну, наркотиків,

  5. зловживання снодійними і транквілізаторами,

  6. токсиматичні випадки,

  7. девіації сексуальної поведінки,

  8. схильність до суїцидальної поведінки тощо.


Це приводить до виникнення девіантної поведінки і деструктивної форми психічного розвитку.


Як показали дослідження Баранова В. В., Відєнєєва І. О., Похлібної І. О., Філонова П. Б., Ейдемілера Е. Г. та інших, що девіантна поведінка підлітка пов'язана з безвідповідальністю, порушенням норм моралі, етики, бажанням досягти цінностей шляхом негативних вчинків тощо.


Ставлення батьків до дитини має особливе значення під час вікових криз розвитку, зокрема, і протягом молодшого шкільного віку. Слід зауважити, що характер дитячо-батьківських взаємин обумовлює розвиток емоційної сфери дитини.


Батьківське ставлення, стиль виховання, характер поводження батьків з дитиною суттєво впливають на особливості розвитку дитини, формування її особистості, рис характеру протягом усіх років дитинства.

Але особливо важливу роль вони відіграють в критичні періоди розвитку дитини (кризи новонародженості; одного-трьох років; 6-7 років; підліткового віку), оскільки вплив вказаних чинників може суттєво змінити "... весь хід її (дитини) розвитку в даний період" (Л. С. Виготський [3, С. 248]).


Криза 6-7 років - це переломний критичний віковий етап розвитку дитини, яким відкривається весь період її подальшого шкільного життя. Тому, говорячи про проблеми молодшого шкільного віку, треба насамперед мати на увазі проблеми двох вікових відтинків (за термінологією Л. С. Виготського): кризи 6-7 років як критичного віку; і власне молодшого шкільного віку, який охоплює період від 6-7 до 10-11 років.


Даний критичний етап не має чітких вікових рамок і може тривати до досягнення дитиною молодшого підліткового віку. В цей період у житті дитини відбуваються значні зміни в анатомо-фізіологічних характеристиках організму, змінюється соціальна ситуація розвитку, характер діяльності, з'являються відповідні до віку новоутворення (довільність, внутрішній план дій, рефлексія).


Під вихованням прийнято вважати специфічну діяльність з передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду, планомірний та цілеспрямований вплив, що забезпечує формування особистості, її підготовку до життя та виробничої праці.


В той же час, родинне виховання розглядається в літературі не тільки як цілеспрямована система впливу батьків на дитину, але і як характер поводження з нею.


Важливими чинниками виховання є також устрій родини, стиль життя, стійкі стереотипи взаємин в родині.


Різноманітні системи впливу та способів поводження батьків з дитиною позначаються як "тип виховання", "тактика виховання", "стиль виховання", "батьківська позиція". В даній статті ці терміни використовуються як синоніми, через те, що родинне виховання поєднує у собі три основні компоненти: ставлення до дитини, уявлення про неї та способи впливу (контроль, покарання, заохочення, вимоги і т. ін.), характер поводження з дитиною.


Отже, батьківське ставлення - це цілісна система різноманітних почуттів до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в поводженні з нею, особливостей сприйняття та розуміння характеру дитини, її вчинків.


Ряд дослідників наголошують, що прояви неадекватного батьківського ставлення, а саме, недостатня увага, гіпоопіка нерідко викликають у дітей сенсорний голод, недорозвиненість вищих почуттів, інфантильність особистості. М. І. Буянов, спостерігаючи за дітьми, які виховані за типом гіпоопіки, відзначає, що їм властиві надмірна рухливість, суєтливість, роздратовування.


В той же час протилежний вказаному тип батьківського ставлення - гіперопіка, сильні обмеження з боку батьків - призводять до невротичного та пригніченого стану, підозрілості, невпевненості та тривожності, психічної незрілості труднощів у спілкуванні з іншими дітьми.


Таким чином, взаємини батьків та дітей, характер родинного спілкування, типи батьківського ставлення виступають потужнім фактором розвитку дитини. Даний фактор набуває особливої ваги під час критичних періодів життя, зокрема в період кризи молодшого шкільного віку (6-11 років).


Найбільш розповсюдженим механізмом формування характерологічних рис дитини, які відповідають за самоконтроль та соціальну компетентність, виступає інтеріоризація засобів та навичок контролю, що використовуються батьками. При цьому адекватний контроль передбачає поєднання емоційного прийняття з високим об'ємом вимог, їх ясністю, несуперечністю та послідовністю в пред'явленні дитині.


Діти з адекватною практикою батьківського ставлення характеризуються гарною адаптованістю до шкільного середовища та спілкуванню з однолітками, вони активні, незалежні, ініціативні, доброзичливі, емпатичні.


У психологічній літературі широко описана феноменологія взаємин батьків і дітей, проаналізовано характер та негативні результати неадекватного батьківського ставлення, хибних стилів виховання на актуальний і перспективний розвиток дитини. В той же час, недостатньо досліджені, а, отже, потребують додаткового вивчення характер та механізми впливу окремих аспектів батьківського ставлення на емоційну сферу дитини.


Отже, при утворенні певного типу батьківського ставлення детермінують такі чинники, як:

  1. риси та якості особистості батьків;

  2. фізичні, психологічні та статеві особливості дитини;

  3. особливості подружніх взаємин; соціокультурні фактори;

  4. сімейні традиції;

  5. етіологічний фактор.


Це дозволяє характеризувати батьківське ставлення як складне психологічне утворення, яке підпадає під вплив багатьох змінних, котрі необхідно враховувати в процесі складання психокорекційних програм.


Згідно системного підходу до типологізації батьківського ставлення в структурі останнього можна виділити наступні складові:

інтегральне емоційне ставлення ("прийняття-нехтування"),

міжособистісна дистанція у спілкуванні з дитиною ("симбіоз"),

сприймання дитини на когнітивному рівні ("інфантилізація"),

а також форми та спрямованість контролю за поведінкою дитини ("авторитарна гіперсоціалізація").


Вивчення батьківського ставлення до дітей свідчить, що майже у половини батьків високі значення має складова "інфантилізація", що відображає проблеми у когнітивному компоненті ставлення. Високі значення складових "симбіоз" (порушення діагностується у половини батьків), та "авторитарна гіперсоціалізація" (виявлено майже у третини батьків) вказують на проблеми у поведінковому компоненті батьківського ставлення.


Також можна зазначити, що, по-перш...

Предпросмотр онлайн:

Скачать 139.80 Kb

Посмотрите также:

— Ребусы башкирский язык
— Статья «Описание моего педагогического кредо»
— Музыкальный спектакль для учащихся 7-18 лет «Пропавшая принцесса»
— Майстер-клас з професійної педагогіки по використанню кейс-методу
— Сценарий проведения Дня птиц